Банерна мережа BizBanner.com.ua

Поезія          Проза          Про нас          Головна


    У кожної людини є багато захоплень та інтересів. У мене це перш за все іспанська мова, потім кіно, політика. Також я періодично зі змінним успіхом вивчаю французьку, англійську, есперанто... Ну а тут, на цій сторінці, поки буде лише поезія. Прозу читайте тут.


     Поль Верлен          Нагору

 Поетичне мистецтво

Найперше - музика у слові!
Бери ж із розмірів такий,
Що плине, млистий і легкий,
А не тяжить, немов закови.

Не клопочись добором слів,
Які б в рядку без вад бриніли,
Бо наймиліший спів - сп'янілий:
Він невиразне й точне сплів,

В нім - любий погляд з-під вуалю,
В нім - золоте тремтіння дня
Й зірок осіння метушня
На небі, скутому печаллю.

Люби відтінок і півтон,
Не барву - барви нам ворожі:
Відтінок лиш єднати може
Сурму і флейту, мрію й сон.

Винищуй дотепи гризькі ті,
Той ум жорстокий, ниций сміх,
Часник із кухонь тих брудних -
Від нього плач в очах блакиті.

Хребет риториці скрути
Та ще як слід приборкай рими:
Коли не стежити за ними,
Далеко можуть завести.

Хто риму вигадав зрадливу?
Дикун чи то глухий хлопчак
Скував за шаг цей скарб, що так
Під терпугом бряжчить фальшиво?

Так музики ж всякчас і знов!
Щоб вірш твій завше був крилатий,
Щоб душу поривав - шукати
Нову блакить, нову любов,

Щоб мчав, де далеч непохмура,
Де чари діє вітерець,
Де пахне м'ята і чебрець...
А решта все - література.

          Переклад Г. Кочура

завантажити (3 Kb)           Нагору

Sonnet 130 (William Shakespeare)           Нагору

My mistress' eyes are nothing like the sun;
Coral is far more red than her lips' red;
If snow be white, why then her breasts are dun;
If hairs be wires, black wires grow on her head.
     I have seen roses damask'd, red and white,
     But no such roses see I in her cheeks,
     And in some perfumes is there more delight,
     Than in the breath that from my mistress reeks.
I love to hear her speak, yet well I know
That music hath a far more pleasing sound;
I grant I never saw a goddess go;
My mistress when she walks; treads on the ground.
     And yet, by heaven, I think my love as rare
     As any she belied with false compare.


  Підрядковий (технічний) переклад


Очі моєї коханої не схожі на сонце,
Колір коралів значно червоніший, ніж червоний колір її вуст,
Якщо сніг білий, то її груди темні,
Якщо волосся порівняти з дротом, тоді чорний дріт росте у неї на голові.
     Я бачив дамаські троянди, червоні та білі,
     Але на її щоках я не бачив подібних троянд,
     І у парфумах більше пахощів,
     Ніж у диханні, яке йде від моєї коханої.
Я люблю слухати її голос,
Хоча добре знаю, що музика звучить значно приємніше,
Я не бачив, як іде богиня,
Але моя кохана важко ступає по землі.
     Та все ж таки я вважаю свою кохану неповторною.
     Як кожна інша - вона обдурена фальшивими порівняннями.

   Пер. Д. Паламарчука


Її очей до сонця не рівняли,
Корал ніжніший за її уста,
Не білосніжні пліч овали,
Мов з дроту чорного коса густа.
     Троянд багато зустрічав я всюди,
     Та на її обличчі не стрічав,
     І дише так вона, як дишуть люди, -
     А не конвалії між диких трав.
І голосу її рівнять не треба
До музики, милішої мені,
Не знаю про ходу богинь із неба,
А кроки милої цілком земні.
     І все ж вона - найкраща поміж тими,
     Що славлені похвалами пустими.

  Пер. С. Маршака


Ее глаза на звезды не похожи,
Нельзя уста кораллами назвать,
Не белоснежна плеч открытых кожа,
И черной проволокой вьется прядь.
     С дамасской розой, алой или белой,
     Нельзя сравнить оттенок этих щек.
     А тело пахнет так, как пахнет тело,
     Не как фиалки нежный лепесток.
Ты не найдешь в ней совершенных линий,
Особенного света на челе.
Не знаю я, как шествуют богини,
Но милая ступает по земле.
     И все ж она уступит тем едва ли,
     Кого в сравненьях пышных оболгали.

завантажити (4 Kb)           Нагору


   Омар Хайям. Рубаи           Нагору

Не хмурь бровей из-за ударов рока.
Упавший духом гибнет раньше срока.
Ни ты, ни я не властны над судьбой.
Мудрей смириться с нею. Больше проку!

Жизнь пронесется, как одно мгновенье,
Ее цени, в ней черпай наслажденье.
Как проведешь ее - так и пройдет,
Не забывай: она - твое творенье.

Попрекают Хайяма числом кутежей
И в пример ему ставят непьющих мужей.
Были б столь же заметны другие пороки -
Кто бы выглядел трезвым из этих ханжей?!

Покоя мало, тягот не избыть,
Растут заботы, все мрачнее жить...
Хвала творцу, что бед у нас хватает:
Хоть что-то не приходится просить.

Увы, неблагосклонен небосвод!
Что ни захочешь - все наоборот.
Дозволенным господь не одаряет,
Запретного - и дьявол не дает.

Так как истина вечно уходит из рук -
Не пытайся понять непонятное, друг.
Чашу в руки бери, оставайся невеждой,
Нету смысла, поверь, в изученье наук.

Тот, кто с юности верует в собственный ум,
Стал в погоне за истиной сух и угрюм.
Притязающий с детства на знание жизни,
Виноградом не став, превратился в изюм.

И старые, и юные умрут,
Чредой уйдут, побыв недолго тут.
Нам этот мир дается не навеки,
Уйдем и мы, и те, кто вслед придут.

Беспощадна судьба, наши планы круша,
Час настанет и тело покинет душа.
Не спеши, посиди на траве, под которой
Скоро будешь лежать, никуда не спеша.

И спросил у мудрейшего: "Что ты извлек
Из своих манускриптов?" Мудрейший изрек:
"Счастлив тот, кто в объятьях красавицы нежной
По ночам от премудрости книжной далек".

Чем за общее счастье без толку страдать -
Лучше счастье кому-нибудь близкому дать.
Лучше друга к себе привязать добротою,
Чем от пут человечество освобождать

Творений ты - ваятель, почему
В них проглядел изъяны, не пойму.
Коль хороши, зачем их разбиваешь,
А если плохи, кто виной тому?

Шейх блудницу стыдил: "Ты, беспутная, пьешь,
Всем желающим тело свое продаешь!"
"Я, - сказала блудница, - и вправду такая,
Тот ли ты, за кого мне себя выдаешь?"

Не избавиться мне от житейских оков,
Я не рад, что несчастный мой жребий таков.
У судьбы я учился прилежно и долго,
Но всегда оставался в числе дураков.

Наполнить камешками океан
Хотят святоши - безнадежный план!
Пугают адом, соблазняют раем...
А где гонцы из этих дальних стран?

Много лет размышлял я над жизнью земной.
Непонятного нет для меня под луной.
Мне известно, что мне ничего не известно! -
Вот последняя правда открытая мной.

Мне мудрость не была чужда земная,
Ища разгадки тайн, не ведал сна я.
За семьдесят перевалило мне,
Что ж я узнал? Что ничего не знаю.

завантажити (5 Kb)


     Тарас Шевченко          Нагору

        Доля

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
"Учися, серденько, колись
З нас будуть люде", - ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава - заповідь моя.

         [9 лютого 1858, Нижній Новгород]

завантажити (3 Kb)           Нагору

Висловіть свою думку на   Форумі Español.Kiev.Ua             Нагору



Українська Банерна Мережа
Hosted by uCoz